Регулярно таке чую. І ті, хто це кажуть, виглядають такі горді собою, що аж зуби починають нити. Певні себе і повні переконання, що "якщо би ти всю цю фігню і справі розумів, міг би її пояснити, а як не можеш, то проблема в тобі"

Нє, не сприйміть мене неправильно. З моменту, коли співавтор мого керівника в аспірантурі якось видав, що "всяку вартісну ідею можна пояснити на пальцях", я цей підхід запамʼятав і використовував. Але цим підходом надто легко зловживати, от і зловживають. Проблема очевидна: якщо я вам то поясню, як пʼятиліткам, то ви і знатимете то на рівні пʼятиліток. А для чогось-то ми і старших дітей пробуємо чогось вчити -- бо в пʼять років люди думають таки досить примітивно. Тому причин знати щось лише на базовому рівні може бути лише дві: (а) або вам насправді байдуже, знати треба лише стільки, щоби вибрати базовий псячий рефлекс^* реакції на тему; (б) або це ви формуєте відправну точку для більш глибокого вивчення.

Але сучасний корпоративний начальник ніколи не має часу і сил копати глибше і при цьому фізично не може сказати "я не знаю". Тому вони змушують інших пояснити їм все, над чим вони будуть начальствувати, але пояснити отак -- як пʼятилітньому. І потім, на рівні розуміння пʼятилітки, вони і приймають свої рішення. Ось чому світ в такій дірі і лише прискорює падіння. Люди, які вирішують і командують, думають, що вони розуміють світ навколо, але розуміють вони його часто не краще за малих дітей. А оскільки класику Яна Корчака вони найчастіше не читали (а якби і читали, то в рефлексію тим більше рідко хто вміє), то маємо те, що маємо.

Вам цікаво, як має бути насправді? Чи потрібен кожен керівник знати деталі всього, чим він керує, до дрібнички? Чи мусить кожен стати вченим експертом? Який вірний шлях? На це я можу сказати таке:
1. Не думаю, що є загальна відповідь. Якщо вона і існує, я її не чув.
2. В тій жменьці тем, де у мене є якесь релевантне знання, відповідь має три стадії: (а) знайте межі своїх знань; (б) поза цими межами не встидайтеся визнати невігластво замість того, щоби робити вигляд, що ваші ідеї чогось варті; (ц) не хочете визнавати -- делегуйте.

Дякую за увагу.

P.S. Думаю, в політиці це все ще гірше, ніж в бізнесі, але точно не знаю, це за межами моїх знань. :)

P.P.S. Це переклад вчорашнього допису англійською.

^* Псячі рефлекси -- це з популярного чи то американського, чи то англійського жарту про те, як собака класифікує світ навколо: якщо це не можна зʼїсти або трахнути, значить це треба обісцяти (я ще додаю варіант обгавкти).